Маленький песик, але велика особистість: Як впоратись із крихітним торнадо на чотирьох лапках

Думаєте що маленькі собаки — це лише колінно-гріючі, сумка-тримаючі, малoенергійні клубочки пуху? Тож подумайте ще раз.
Ці маленькі динаміти часто вибухають своєю особистістю, допитливістю, а також мають більше шаленої біганини, ніж ви коли-небудь чекали від створіння, що вміщується у невелику сумку-шопер. Але, незважаючи на їхню крихітну статуру, вони заслуговують на ту ж саму повагу, розуміння й свободу, що й їхні більші собачі родичі, — а все це починається з того, як ми до них ставимось.

Поставте себе на їх місце (буквально)
Уявіть, що вдома вас вітає створіння, яке у двадцять разів більше за вас, нависає згори з розпростертими руками й пронизливим писком. Страшнувато, правда? Саме так багато маленьких собак сприймають наші доброзичливі, але іноді надмірні привітання. Ми може просто радісно хотіли сказати їм «привіт», але з їхньої точки зору це трохи перебільшення. Замість того щоб нависати над ними, спробуйте присісти навпочіпки чи просто сісти поряд з ними. Дайте їм спокійно підійти до вас на власних умовах. Взаємодія на рівні очей здається маленьким собакам набагато безпечнішою й відразу допомагає побудувати міцну довіру. А ще ви отримаєте місце в першому ряду, щоб повністю насолодитися їхніми легендарними скептичними поглядами з-під очей, коли вони вирішують, чи варті ви їхньої уваги.

Маленький — не означає лінивий
Так, вони крихітні. Але ні, у них немає кнопки «вимкнути». Породи на кшталт чихуахуа, мініатюрних пінчерів чи джек-расселів можуть виглядати тендітними, але в багатьох із них рівень енергії здатен позмагатися навіть із найатлетичнішими службовими собаками. Вони прагнуть стимуляції, пригод і справжніх фізичних навантажень — а не лише коротких вуличних прогулянок чи кількох кіл по вітальні.
Коли їхня потреба у фізичній та розумовій активності не задовольняється, нудьга швидко бере верх. І тоді ви можете помітити надмірний гавкіт, руйнівне гризіння речей або те, що деякі роздратовані власники таких песиків називають «поганим характером». Насправді ж, те, що часто списують на проблеми з поведінкою, — це просто дуже розумний, але й дуже знуджений собака, який просто шукає, чим би зайнятися. Регулярні прогулянки, іграшки-головоломки, тренування та ігри — це не просто приємні бонуси, а необхідність, щоб ваш маленький собака залишався врівноваженим і щасливим.

Ставтеся до них як до собак (тому що саме ними вони і є)
Бачити в маленьких собаках крихкі аксесуари —  спокуса велика. Вони ж так зручно вміщуються на руках, і носити їх усюди надзвичайно просто. Але за цими великими очима й крихітними лапками ховається справжній собака зі справжніми собачими потребами. Надмірний захист або постійне носіння на руках можуть завдати більше шкоди, ніж користі, позбавляючи їх можливості навчитися впевнено орієнтуватися у навколишньому світі.
Маленькі собаки почуваються краще, коли мають свободу досліджувати, робити власний вибір і вільно взаємодіяти з оточенням. Дайте своєму йорку обнюхати кожне дерево у вашому районі. Відведіть папійона на заняття по спритності й подивіться, як він розквітає. Організуйте таксі безпечне місце, де вона зможе копати досхочу. Маленький розмір зовсім не означає маленький дух, тому дозволити йому бути просто собакою — один із найкращих подарунків, який ви можете зробити.

Секретний інгредієнт - соціалізація
Так само, як і великі собаки, маленькі потребують правильної соціалізації, щоб почуватися впевнено та вміти адаптуватися в різних ситуаціях. І тут ідеться не лише про зустрічі з іншими собаками в парку. Соціалізація включає в себе знайомство з новими середовищами, звуками, людьми та досвідом. Маленький собака, який із раннього віку звикає до навколишнього світу, значно рідше стає наляканим чи реактивним у майбутньому.
Коли справа доходить до ігор з іншими собаками, невеликий нагляд буде дуже доречним. У кожної собаки свій стиль гри: одні люблять ганятися, інші — боротися. Спостерігаючи за їхніми вподобаннями та взаємодіями протягом гри, ви зможете визначити що краще для вашого собаки при підборі сумісних для нього друзів. Хоча маленькі собаки цілком можуть і самостійно чудово розважатися з більшими, груба гра швидко стає для них надмірною, якщо її вчасно не проконтролювати. Мета полягає не в тому, щоб знайти товариша відповідного по розмірам, а такого, що відповідає рівню енергії, стилю комунікації та зоні комфорту вашого улюбленця.

Чому брати їх на руки не найкраща ідея
Наші інстинкти часто підказують нам, що треба одразу підхопити маленького собаку при першій ознаці небезпеки, але цей доброзичливий рефлекс не завжди йде на користь. Підняття в повітря може змусити собаку почуватись вразливою та позбавленою контролю, особливо якщо вона вже і так налякана. До того ж, перебування над землею обмежує їхню здатність спілкуватися з іншими собаками за допомогою природної мови тіла.
Якщо ваш собака почувається незручно в певній ситуації, кращим варіантом буде просто спокійно його відвести у інше місце, при цьому не піднімаючи його на руки. Це дозволить залишатися залученим до навколишнього світу та водночас почуватися у безпеці, без додаткового стресу від раптового «польоту».

Коротко?
Поважайте усіх своїх пухнастиків, не зважаючи увагу на їх розмір. Радійте їхнім шалено-задоволеним пробіжкам та пустотливим витівкам, які роблять кожен ваш день яскравішим і веселішим. І завжди пам’ятайте: хоч маленькі собаки і займають зовсім мало фізичного простору, але вони цілком здатні повністю заповнити ваше серце, ваш дім і, чесно кажучи, більшу частину вашого дивана.